Традиції і звичаї - важливий складник народної педагогіки

Звичаїї й традиції - обряди певної суспільної одиниці, що передаються з покоління в покоління, тим самим не припиняючи свого формування. Це сформовані століттями ритуали, що є основним елементом культурної ідентичності. Без них народ не є народом. Чудовий приклад безумовного слідування традиціям - Наум Дрот (та й уся його сім'я) з твору Григорія Квітки-Основ'яненка "Маруся".
І отут виникає основна розбіжність. З одного боку, традиції та звичаї - набір беззмістовних стереотипів, яких варто позбуватись. З іншого ж - це найбільше надбання народу, якому треба слідувати з патріотичних міркувань.
Позитивний момент: Звичаї й традиції - частина великої народної мудрості, що формувалась не одне століття. Це не завжди достовірне джерело інформації (забобони), але, тим не менше, досить вагоме і куди краще перевірене, ніж те може дозволити досвід окремого індивідуума.  Більше того, це основа нашої народної єдності, показник відмінності від інших народів. Нація постає лише зі свідомого своєї ідентичності народу. Єдність - ось наріжний камінь державного добробуту. І саме традиції та звичаї є основним єднаючим фактором. Доки ми дотримуємось традицій наших предків, доки зберігаємо пам'ять про них - лиш доти можемо називати себе народом.
Негативний момент: Звичаї та традиції, як вже було сказано раніше - беззмістовний набір стереотипів. Ми виконуємо певні обряди, аргументуючи їх таким звичним "так треба". Не шукаємо причини, та й не потребуємо її... Класична "зазомбованість". Подібні безпричинні обряди перетворюють мислячу націю на стадо рабів, готових без зайвих питань виконувати будь-які вказівки. В даному випадку, народне надбання стає ворогом цього-таки народу.
Отже маємо: Дотримуючись звичаїв та традицій, ми вбиваємо в собі волелюбну й боєздатну націю. Не дотримуючись - втрачаємо національну ідентичність і взагалі перестаємо бути нацією. Так що ж робити? Як завжди, шукати золоту середину. В нашому житті має мати мусце пошана до звичаїв і традиції нашого народу. Однак, при тому, слідування традиціям не повинно переростати у фанатизм, бо, як то кажуть, доброго багато не буває (до речі, теж народне надбання)...